Мами, невеличка вечірня практика для вас від дитячого психолога Світлани Ройз 

Перед сном ми з донькою балакаємо. З сином такі розмови називалися «шепотунькі» — тихе шепотіння про важливе. Я придумала для нас з дочкою «практику», щоб самій зрозуміти, що відбувалося з нею за день, і допомогти їй або зафіксувати в пам’яті, або «розрядити» те, що важливо.

Ми відповідаємо на питання:

«А що з дня запам’ятали твої очі?»

«А що запам’ятали вушка?»

«А що запам’ятав ніс?»

«А що запам’ятали думки»?

«А що запам’ятав мову (смак)?»

«А що запам’ятали ручки-ніжки?»

«А що б ти хотіла взяти з собою в наступний день?»
(Або в чому була перемога дня).

«А якби можна було змахнути чарівною паличкою і щось в цьому дні змінити — як би ти змінила?»

Якщо в пам’яті залишилося щось негативне, я прошу показати «розмір» ручками або поставити оцінку від 1-5. У разі якщо заряд негативу великий (4-5) — ми можемо перетворитися в чарівників, режисерів, художників, і уявити, що можна було б змінити. Чи можемо пограти в карикатури, змінюючи так, щоб було смішно, додати деталей.

Наше завдання — не стерти досвід, не позбавити дитину важливого досвіду, а зробити його стерпним або дати підтримку.

Важливо, що би дитина не говорила, — утриматися від будь-якої критики і взагалі оцінок. І починати говорити самим. Ми проходимо по всіх каналах сприйняття, даючи ресурс і відразу впливаючи на той складний досвід, який може вплинути на майбутнє.

Нехай ваші дні будуть наповнені тим, що хочеться зберегти.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.