Хмельницької міської ради
Уявити дитину без емоцій неможливо. Та й не потрібно. Адже емоції такі важливі у нашому житті. На емоційне благополуччя впливають виховання в родині, соціум і, звісно ж, темперамент. Однак, якщо те, що заклала природа, змінити важко, на інше впливати можна і потрібно.
У психології досить чітко розрізняють поняття самовпевненість і впевненість. Самовпевненість – це перебільшена впевненість у собі і власних силах, переконаність у відсутності помилок і мінусів у своєму характері. І дуже часто її причиною насправді є невпевненість у собі. Надмірна самовпевненість виступає ознакою невпевненої людини, яка ховає свої комплекси під зверхністю, агресивністю, егоїстичністю і зарозумілістю. Таким людям властиві зайві самолюбство і образливість. Вони часто вступають в суперечки і потрапляють в конфліктні ситуації. Впевнена в собі людина реально оцінює свої можливості і правильно їх використовує. Виховати впевненість у собі можливо. Дотримуйтеся простих рекомендацій.
Часто батькам доводиться доглядати за дитиною, наводити лад вдома, готувати, прати, ходити на роботу та робити ще безліч невідкладних справ одночасно. А ще й важливо у всій цій метушні не забувати один про одного. Набагато легше встигати все, коли дитина не тільки вміє, а й любить гратися самостійно. Як її привчити до цього?
Мистецтво на тілі людини зародилося ще в первісному суспільстві. Тоді татуювання служили не тільки прикрасою, але й мали ритуальний та войовничий зміст. Сьогодні тату красуються на шкірі кожної четвертої молодої людини, і, якщо мода на них не пройде, в найближчі роки приблизно 40% населення розвинених країн матимуть на своєму тілі різні види малюнків. Різноманітні зображення, мають особливе значення: духовність, символічність, власні уподобання чогось.
Багато хто вважає карантин, або, як його ще називають соціальне дистанціювання мрією всіх інтровертів, а для когось це справжнє випробування. Насправді ж, незалежно від темпераменту, кожному та кожній з нас іноді потрібна підтримка, розмова, обійми. Водночас інодві варто побути на самоті.
Вітаю. Ви дивитеся рубрику “Поради психолога”. У минулій програмі ми говорили про вживання нецензурної лексики дорослими. Сьогодні ж з’ясуємо чому лаються діти. І як відучити їх від цієї нехорошої звички.
Багато батьків скаржаться на те, що найскладніша частина виховання школяра — зробити домашнє завдання. Адже дитина влаштовує істерики, кидає підручники та грюкає дверима. Ваше бажання допомогти призводить до того, що ви годинами сидите за підручниками, слухаючи скарги доньки чи сина на те, як вона ненавидить навчання. Це може тривати з року в рік і так і не принести бажаного результату. Як вирішити проблему з“ясуємо разом у рубриці «Поради психолога».
Нещодавнє опитування проведене серед дорослих користувачів мережі Інтернет в Україні, показало, що 45% респондентів заздрять друзям, акаунти яких в соцмережі користуються більшою популярністю. Приблизно стільки ж респондентів зізналися, що відчувають прикрість, коли їх пост не набирає тієї кількості лайків, на яку вони розраховували.
Шопоголізм, а по науковому — оніоманія – психічний розлад, при якому людина відчуває себе щасливою тільки тоді, коли отримує чергову річ. Іншими словами, сама ця річ шопоголіку не потрібна, йому важливий процес придбання. Похід по магазинах, як обряд, приносить шопоголіку задоволення, є розвагою. В який момент невинне хобі перетворюється на манію? Пам’ятайте, не кожна людина, яка любить витрачати гроші, є шопоголіком. Існує багато симптомів, які допомагають розпізнати залежність від покупок.
Коли батьки дізнаються про те, що їх чадо потайки бере у них гроші, вони обурюються і впадають у стан безвиході: що робити і чому так сталося? Дитяче злодійство може бути усвідомлене або неусвідомлене порушення кордонів інших людей, нелегальне вторгнення в їх простір і привласнення собі їх власності, спосіб сказати дорослим про якесь своє неблагополуччя, спосіб впоратися з наслідками травми або можливість отримати те, що іншим способом не отримати.