Наставництво – це добровільна безоплатна діяльність наставника з надання дитині, яка проживає у інтернатному закладі, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя.
Наставника може мати дитина віком до 18 років, яка проживає у закладах інституційного догляду, незалежно від того, має вона офіційний статус сироти чи ні.
Особи, які можуть стати наставником
Наставник – це повнолітня людина, яка хоче допомагати дитині, яка проживає у інтернатному закладі, має для цього відповідний ресурс, супроводжує її в цілях соціалізації та адаптації в суспільстві.
Наставником може бути:
-особа, віком 18 років і більше;
-особа, яка пройшла курс підготовки з питань соціальної адаптації дітей та їх підготовки до самостійного життя.
Мета наставництва
Метою наставництва є підготовка дитини, яка проживає у інтернатному закладі, до самостійного життя шляхом розвитку її потенціалу, впевнеості у власних силах, визначення життєвих цілей, формування людських стосунків, культурних, моральних та духовних цінностей.
Мінімальні зобов’язання, які бере на себе наставник – це відвідувати дитину раз на тиждень протягом години впродовж року.
Покрокова процедура створення наставництва
1. Звернення до центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді за місцем свого проживання:
– консультація фахівців щодо реалізації наставництва.
2. Інформаційна зустріч:
– проходження інформаційної зустрічі та консультації з психологом.
3. Зібрання пакету документів:
–зібрати необхідний пакет документів:
– заява;
– копія паспорта;
– довідка з мвс про несудимість;
– медична довідка про стан здоров’я.
4. Навчання для наставників:
– проходження тренінгу для наставників (з питань соціальної адаптації дітей та їх підготовки до самостійного життя) і отримання висновку обласного центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді (оцсссдм) про те, що ви можете здійснювати діяльність з наставництва.
5. Взаємовідбір та ознайомлення з інформацією про дитину.
6. Знайомство та встановлення контакту з дитиною.
7. Отримання згоди дитини, її батьків чи інших представників на наставництво.
8. Підписання договору про наставництво.
– підписання тристороннього договору (за згодою дитини): наставник – ЦСССДМ – керівник дитячого закладу.
Основні завдання наставництва
–визначення та розвиток здібностей дитини, сприяння реалізації її інтересів у професійному самовизначенні;
–надання дитині доступної інформації про її права та обов’язки;
–формування в дитини практичних навичок, спрямованих на адаптацію її до самостійного життя, зокрема щодо вирішення побутових питань,розпорядження власним майном і коштами, отримання освітніх, соціальних, медичних, адміністративних та інших послуг;
–ознайомлення дитини з особливостями суспільного спілкування та подолання складних життєвих ситуацій;
–сприяння становленню дитини як відповідальної та успішної особистості;
–формування в дитини навичок здорового способу життя.
Форми та напрями наставництва
– індивідуальне наставництво.Наставництво «один на один» передбачає взаємовідносини одного дорослого з однією дитиною. Наставник повинен зустрічатися зі своїм Вихованцем як мінімум чотири рази в місяць впродовж не менше року.
– наставництво в групі.Наставництво в групі передбачає взаємодію як одного дорослого з групою дітей, так і декілька дорослих, які
працюють з невеликою групою людей. Наставник виконує функції лідера і бере на себе обов’язок регулярно зустрічатися зі своєю групою більш тривалий проміжок часу.
– наставництво за допомогою електронної пошти.Наставництво за допомогою інтернету та електронної пошти об’єднує одного дорослого та одну дитину. Пара спілкується через інтернет в щонайменше раз в тиждень протягом півроку і довше. Наставник виступає в ролі порадника в шкільних справах чи допомагає при виборі професії.
Наставники можуть допомогти своєму вихованцю у таких напрямках:
Допомога в навчанні й у всебічному розвитку дитини:
–допомагають дітям навчатися в школі (робити домашнє завдання) і вдосконалювати академічні знання;
–організовують та проводять різноманітні гуртки.
Соціалізація дітей (формування навиків самостійного життя):
–допомагають підвищити самооцінку своїх Вихованців;
–підтримують Вихованців в їхньому застосуванні нових моделей поведінки;
–наповнюють вільний час дитини сенсом;
–допомагають дітям розвивати їхні комунікативні здібності, а також вчать будувати стосунки з різними людьми;
–сприяють формуванню вміння контролювати свої емоції і спілкуватися з незнайомими особами, а також розвивають навички вирішувати конфлікти, формують у дітей почуття відповідальності, навчають самостійно приймати рішення;
–сприяють формуванню у дітей побутових навичок (догляд за собою, приготування їжі, планування бюджету, купівля і ін.).
–формують у дітей коректні гендерні установки;
–забезпечують правову обізнаність, попередження ризиків, пов’язаних з торгівлею людьми.
Профорієнтація підлітків:
–допомагають підліткам будувати плани на майбутнє в області кар’єри і дотримуватися поставлених цілей;
–можуть використовувати свої особисті контакти для того, щоб допомогти підліткам познайомитися з професіоналами різних виробничих сфер, знайти можливості для влаштування на роботу чи проходження необхідного навчання;
–знайомлять вихованців з різними організаціями;
–вчать підлітків процесу пошуку роботи, формують навички відповідального відношення до роботи, стабільної життєвої позиції.
